 |
 |
 |
ХРАМИ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР СВЯТОЇ ТРІЙЦІ В ЛУЦЬКУ
Підготували Андрій ГНАТЮК і протоієрей Микола ЦАП. У статті використано матеріали Богдана КОЛОСКА
Його хрести гордо вознеслися над містом. Коли дивишся з висоти, то дерева – мов виструнчені слуги, вартують свого короля. А храм – наче корабель життя, стрімко долає зустрічні хвилі... Уже немає тих дерев, уже немає багатьох людей, які мали певне відношення до собору. А храм – свідок давнини й сучасності – й досі надає притулок струдженим, ображеним, немічним, багатим і бідним – усім, хто усвідомив, що його життєва дорога – то життя з Богом.
Табличка при вході інформує, що Свято-Троїцький собор почали споруджувати 1752 року. За 250 літ він став найвагомішою святинею Волині, яка має свою багату й цікаву історію.
Колись тут був монастир бернардинів. Бернардини – чернечий орден Католицької Церкви. Як і інші, прибули на Волинь після Люблінської унії 1569 року. На той час Луцьк більше, ніж на два століття підпадає під владу Польщі... читати далі
ЦЕРКВА ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО В ЛУЦЬКУ
Юрій РИЧУК
Крони дерев, що обступають храм, ніби захищають його від суєти міста, не кожен перехожий його й помітить відразу. Хтось кивне на невиразні блакитні стіни: «О, це тут був планетарій». А ті височенні тополі – блаженний затишок для кожного, хто простує до церкви. Здається, навіть шум луцьких магістралей он там, відразу за огорожею, сюди не сягає. І ніби звідкілясь із підсвідомості, навіяні пам’яттю предків, благословенням Божого місця, зринають тіні минулого церкви, якій не раз за багатовікову історію судилося бути доленосною для українського Православ’я на Волині...
...Страшна пожежа після нападу татар 1618 року... читати далі
ЦЕРКВА ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ В ЛУЦЬКУ
Юрій РИЧУК
Храму Юрія Переможця, куполи якого височіють за каштанами по вулиці Стрілецькій у Луцьку, дісталася непроста історія. Переживши часи польської окупації, панування атеїстичної влади, церква мусила побувати і католицьким храмом, і Музеєм бойової слави. Але очевидно, того хотів Бог, що церква (до речі, збудована для духовних потреб армії) усі роки мала безпосередній стосунок до війська – середовища, якому священиче слово та християнські цінності потрібні як нікому. І хоча сьогодні храм позбувся означення «військовий», ставши церквою однієї з луцьких парафій, все ж перебування на території військової частини робить його особливим. І зберігає у пам’яті сучасників майже екзотичну назву – Бригадна церква... читати далі
ЦЕРКВА АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА В СЕЛІ КИСИЛИН ЛОКАЧИНСЬКОГО РАЙОНУ
Андрій ГНАТЮК
Таких церков по Україні не так уже й багато. Ще здалека можна помітити, як вирізняється кисилинська в селі з-поміж інших будівель. Немов міцний боровик серед лісу, розмістилася вона в центрі села, наче давня, старенька, але ще досить кріпка господиня, пильнує крок кожного мешканця, записує кожну подію, що відбувається тут. Наче міцним корінням врослася в цю землю і стала єдиною матір’ю для усього села. За 360 років вона бачила багато, була свідком бід і радостей, розчарувань і злетів, але сама глибоко приховує власну історію. Аж не віриться, що ця напівглуха місцевість була колись одним із центрів Волинської губернії... читати далі
ЦЕРКВА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ В СЕЛІ МАЯКИ ЛУЦЬКОГО РАЙОНУ
Юрій РИЧУК
Про те, як будували «нову церкву» (так її й досі іноді називають старожили), у Маяках пам’ятають. Щоправда, сьогодні уже більше з розповідей старших. 1934 року, під окупацією католицької Польщі, задумали селяни чотирьох сіл Луцького повіту – Княгинінка (тепер Маяки), Сирників, Німецького (тепер Кам’янка) та Ольшан звести храм. Старий дерев’яний у селі Сирники розміняв уже третю сотню років і, так би мовити, дихав на ладан.
Щоправда, дозволу на будівництво польська влада давати не поспішала. За допомогою селяни зверталися до православного владики в Крем’янці Полікарпа Сікорського. А з клопотанням до Варшави відрядили депутата сейму Степана Скрипника, якому згодом судилося стати патріархом УАПЦ Мстиславом і вітати Україну перших часів незалежності...
Таки дістали селяни дозвіл від воєводи. Але з однією умовою... читати далі
|