Віктор ГРЕБЕНЮК

Цього святого приєднують до мужів апостольських – тих угодників Божих, які перебували в прямому спілкуванні чи з самими апостолами, чи з їхніми найближчими учениками. Частина істориків Церкви вважає його одним із сімдесяти апостолів. Гадають, що це про нього згадано в Посланні Павла до римлян: «Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрму...». Твори мужів апостольських і стилем, і змістом близькі до книг Нового Заповіту, особливо до послань, а твір Єрма «Пастир» – до Одкровення.

Саме з цієї книги ми й знаємо дещо про автора. Юнаком його продали заможній жінці Роді, але згодом вона вивільнила його з рабства. Потому Єрм став торгівцем, далеко не завжди чесним, і розбагатів. Дружину мав сварливу, синів розпусних. Хоча сім’я була...

Ангеліна ВИГОДНІК, провідна наукова співробітниця Музею волинської ікони

Образ «Стрітення Господнє». Кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Походить із храму Мучеників благовірних князів Бориса і Гліба с. Романів Луцького районного деканату. Матеріали й техніка: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди і клею), олія, різьблення, золочення. Зберігається у Музеї волинської ікони.

Стрітення Господнє – одне з дванадцяти найбільших свят Православної Церкви. Воно було встановлене церквою як урочисте нагадування про принесення до храму Пресвятою Богородицею Ісуса Христа на 40-й день після народження. Слово «стрітення» означає «зустріч». Це зустріч Дитяти Христа з праведником Симеоном, це і символічна зустріч Нового і Старого Заповітів. У цей день у церквах традиційно освячують і запалюють свічки як нагадування про слова Симеона Богоприїмця: «...світло на просвітлення язичників...».

Запитання

Що відбувається під час освячення будинків, автомобілів, і чи це так необхідно, як говорять священики?

Відповідає кандидат богословських наук Василь Лозовицький

Поки що рідко трапляється, щоб на початку зведення дому звершувався молебень, щоб будівельники, а до них і проектувальники випросили на свою працю Боже благословення. Але сказано: «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа» (Пс. 126:1)...

Архієпископ Луцький і Волинський Михаїл дав інтерв’ю представниці Держгірпромнагляду Наталії Чайковській для всеукраїнського виробничо-практичного журналу «Промислова безпека». Публікуємо уривки з нього.

Ваше високопреосвященство, з кожним днем усе більше ведеться розмов про цінність людського життя. Яким чином спрямовано зусилля Церкви на збереження здоров’я та життя людей не лише в побуті, а й на робочому місці?

Кожна людина в першу чергу повинна пам’ятати, що її прихід у світ не є випадковістю, це дар життя від Бога і благословення Боже. Лише Всевишній може дарувати життя людині і лише Він може його забрати. Роль людини з приходом її у світ чітко визначена – дотримуватися Заповідей Божих, славити Творця і блаженствувати у цій славі. А те, що людина утруднює свою місію, це вже інша справа. Склалося у суспільстві так, що людина переоцінює свою роль і вважає себе господарем, ніби вона особисто визначає свою долю та долю іншої людини. Та потрібно...

Під час подорожі юдеїв з Єгипту в Землю обітовану (обіцяну) Бог опікувався Своїм народом: допомагав йому перемогти ворогів, годував і напував.

Одного разу люди прийшли в таке місце, де вода була гірка. Вони не могли її пити і нарікали на Мойсея. Господь показав йому особливе дерево. Як тільки Мойсей поклав це дерево у воду – вона зробилася солодкою і придатною для пиття. Це дерево, яке зняло гіркоту з води, було прообразом хресного Дерева Христового, що знімає гіркоту життя – гріх.

Коли закінчився весь хліб, узятий з Єгипту, Господь послав хліб із неба – манну. Вона мала вигляд білих маленьких крупинок або дрібного граду і на смак була, як хліб з медом. Манна вкривала зранку землю навколо табору. Годуючи Свій народ, Бог одночасно навчав. Манна випадала вранці, а пізніше танула на сонці – це спонукало не ніжитися сном, а рано пробуджуватися і працювати. Бог наказав збирати лише на день, а в тих, хто відкладав запаси на завтра, манна псувалась і червивіла. Цим навчав довіряти Господу і вміти задовольнятися необхідним. На сьомий...

Оленка дуже любила, коли тато, йдучи в місто, брав її із собою. Дорогою він завжди розповідав цікаві історії і купував їй ласощі. Коли того дня зайшов батько і знову запропонував пройтися містом, Оленка швиденько одягнулась, думаючи собі, яку то цікаву історію він їй розповість і що смачненького дістанеться їй сьогодні.

Цього разу вони не пішли до скверу, але попрямували на ринок. Там було дуже багато всіляких товарів. Оленку перш за все цікавили ласощі, яких також був великий вибір. Батько пішов купувати чай чи каву, а вона залишилася біля прилавка з кондитерськими виробами. Оленка побачила скриньку з печивом і їй дуже захотілося його спробувати. Печиво було перекладено шоколадом. Приємний запах лоскотав Оленку в носі. Вона не могла дочекатися тата, щоб попросити його купити печива. Побачивши, що біля неї нікого немає, взяла з прилавка два тістечка і заховала їх у кишеню. Оленці не так хотілося їх скуштувати, як тішила думка, яку приємну несподіванку зробить вона сестрам своїм «геройським» учинком...

Так називає Чотиридесятницю протопресвітер Олександр Шмеман у книзі «Великий піст», яку поширює видавничий відділ єпархії «Ключі».

Отець Олександр – знаменитий богослов нашого часу, який був православним душпастирем у Франції та США. «Це коротке тлумачення Великого посту написано для тих дедалі численніших читачів, які хотіли б ясніше зрозуміти богослужбову традицію Церкви і більш свідомо брати участь у її житті», – зазначає автор.

Із цієї праці, виданої в київському Центрі православної книги, ви дізнаєтеся про давні великопосні звичаї Церкви, про те, як гідно, не по-фарисейськи цей піст провадити, з яких періодів він складається, про його важливість як шлях до Пасхи.

Запитуйте книгу в церквах єпархії.